Про гуманізм і психологію людей під час війни: екранізовано новелу Григора Тютюнника «Сито, сито…» від режисера Дмитра Стогнієнка

Завершилися зйомки короткометражного фільму «Сито, сито…» за однойменною новелою Григора Тютюнника.

Про це повідомили в культурній аґенції «Терени».

«Це універсальний твір, який залишається актуальним і через шістдесят років після написання. Вражає гуманізм автора та його розуміння тонкощів психології людей. Історія про очікування близької людини з фронту, історія про зростання дітей без одного з батьків, історія про прохання сліпої надії», – говорить автор ідеї та режисер фільму Дмитро Стогнієнко.

Це історія про гуманізм, тонкощі людської психології та межу між життям і смертю, про те, як реальність війни змушує людину чіплятися за будь-яку можливість, аби вірити в життя.

«Для мене було важливим змогти правильно показати ситуацію, у якій опиняються персонажі, їхні мотиви та психологічні потреби. Межа між життям та смертю настільки тонка, реальність війни настільки жахає, що ти намагаєшся сховатися від її кривавої дійсності в надії та сподіваннях, чіпляючись за будь-яку можливість, щоб вірити в життя», – наголошує режисер.

Ппро пекрсонажів і персонажок твору він каже так:

«Тітка (Катарина Онищенко) – це людина, яка прийшла за милістю. Вона не просить правди, адже ніхто цієї правди не знає. Як на мене, тітка просить спокою, вона шукає надію, збираючи її по крихтах, переходячи від хати до хати;

мати (Олена Суптеля), на противагу персонажу тітки, відповідає в нашій історії за терпіння. Вона непохитна. Персонаж, який не змінюється в кадрі. Вона є стабільною, постійною, зібраною;

син (Гордій Остапенко) – людина, яка порушує питання вартості надії, попри невідомість. Йому делегували важкий моральний вибір – вірити чи ні. Через оптику сина глядач розуміє, що сліпа надія – це теж вибір. Навіть не вибір – це запит, який виникає в такий кривавий та хиткий час. Навіть не запит – це інструмент. Так, цей твір про інструменталізацію сліпої надії в час війни».

Зйомки фільму відбулися в партнерстві з культурною аґенцією «Терени» за особливого сприяння партнерів: «Вишневої садиби» та етнопоселення «Старий  хутір».

Режисер Дмитро Стогнієнко– учасник Полтавської літературної резиденції, що відбувається за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».